А ще за два місяці — рік, як не вщухає лютий у серцях українців. Рік відчаю і надії. Рік очікування та порожнечі. Рік, коли слова «аби тільки не було війни» стали не спогадами старшого покоління, а нашою реальністю. Рік під час якого не жили, а виживали. Як могли тягнулися до світла, перемагаючи внутрішню пітьму! Ми стали єдині як ніколи. Війна змінила нас на молекулярному рівні!
В умова війни ми навчилися працювати та допомагати один одному. Не розчинилися у ненависті і продовжували вірити. Крок за кроком, цеглина за цеглиною кожен з нас зробив внесок у мир, що неодмінно буде. Ми виконали всі заплановані заходи, провели олімпіади і конкурси, зайшли у НУШ, оволоділи технологіями дистанційного і змішаного навчання, стали практичними психологами в комунікації з учнями і батьками. Ми всі стали надійним волонтерським тилом для наших воїнів!
Щиро зичу у Новому році віри і впевненості, надії і любові, здоров'я і миру!
Тримаймося, шановні вчителі-природничники!
Слава ЗСУ!
Немає коментарів:
Дописати коментар